вкладний

ВКЛАДНИ́Й, а́, е́.

1. Признач. для вкладання в що-небудь.

Відомі книги з власницькими і вкладними записами Івана Борецького, Ісакія Борисковича, Петра Могили (з наук. літ.);

До унікальних старожитностей з Покровської січової церкви належить ікона з кипарисовим хрестом. Вкладний кипарисовий хрест оздоблений барельєфною різьбою (з наук. літ.);

До переліку товарів спеціального призначення для інвалідів віднесено протезно-ортопедичні вироби та спеціальні засоби пересування, корсети, бандажі лікувальні, вкладні пристрої (з мови документів);

Вкладний аркуш підписує голова Вищої атестаційної комісії та її учений секретар. Вкладний аркуш завіряється печаткою ВАК (з мови документів).

2. фін. Пов'язаний із вкладом, вкладами.

При відкритті кодованого рахунку вкладнику видається вкладний документ (вкладна книжка, якщо вона оформлялася) з позначкою “Кодований” або пластикова картка (з мови документів);

Правління Національного банку України постановляє затвердити Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (з мови документів).