1. Словник української мови у 20 томах

вкладник

ВКЛА́ДНИК, а, ч.

Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу.

А чому б і собі не зробитися вкладником? (О. Донченко);

Кошти, що вкладаються населенням у приватні страхові фонди, можуть бути інвестовані в суспільне виробництво з подальшою виплатою вкладникам (з наук. літ.);

Більшість фахівців вважають, що правило, за яким вклад має окремий правовий режим і у випадку охоплення його заповідальним розпорядженням вкладника не включається у спадщину, має бути змінене (з навч. літ.);

Ощадні банки сплачують вкладникам прибуток на вклади (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкладник — вкла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вкладник — [ўкладниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. вкладник — -а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вкладник — Вкла́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4); А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213). Словник української мови в 11 томах
  6. вкладник — рос. вкладник особа, яка внесла вклад на зберігання в банк чи інший фінансовий заклад. Eкономічна енциклопедія