вкладник

рос. вкладник

особа, яка внесла вклад на зберігання в банк чи інший фінансовий заклад.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4); А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213). Словник української мови в 11 томах
  2. вкладник — -а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкладник — Вкла́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вкладник — вкла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. А чому б і собі не зробитися вкладником? (О. Донченко); Кошти, що вкладаються населенням у приватні страхові фонди... Словник української мови у 20 томах
  6. вкладник — [ўкладниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови