вкладник
вкла́дник
[ўкладниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вкладник — вкла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вкладник — -а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. А чому б і собі не зробитися вкладником? (О. Донченко); Кошти, що вкладаються населенням у приватні страхові фонди... Словник української мови у 20 томах
- вкладник — Вкла́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вкладник — ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4); А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213). Словник української мови в 11 томах
- вкладник — рос. вкладник особа, яка внесла вклад на зберігання в банк чи інший фінансовий заклад. Eкономічна енциклопедія