вклинювати
ВКЛИ́НЮВАТИ (УКЛИ́НЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКЛИНИ́ТИ (УКЛИНИ́ТИ), ню́, ни́ш, док., що, у що.
1. Вставляти, вбивати що-небудь клином у вузьке місце, в отвір.
Вклинити брусок між дошками.
2. перен. Поміщати щось кудись, між чимось, у середину чого-небудь.
Період розвитку людства до Середньовіччя характеризувався темпоральністю, що уможливлювало вклинювати все нове в уже існуючу культуру таким чином, що духовне освоєння цього нового розвивало, збагачувало її (з наук. літ.);
Керівники телевізійних каналів хотіли узгодити українське законодавство з нормами Ради Європи і Євросоюзу, де давно дозволено вклинювати рекламні блоки у фільми й програми (із журн.);
Куратори та інші педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають вклинити у її зміст зустрічі з визначними діячами науки, освіти, культури України (з навч. літ.);
Кортикальний шар великогомілкової кістки є досить еластичним, його можна достатньо вільно зігнути і натуго вклинити в кісткові стінки (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- вклинювати — вкли́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вклинювати — (уклинювати), -юю, -юєш, недок., вклинити (уклинити), -ню, -ниш, док., перех. Вставляти, вбивати (як клин) у вузьке місце, в отвір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вклинювати — ВКЛИ́НЮВАТИ (УКЛИ́НЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКЛИНИ́ТИ (УКЛИНИ́ТИ), ню́, ни́ш, док., перех. Вставляти, вбивати (як клин) у вузьке місце, в отвір. Словник української мови в 11 томах