вкований

ВКО́ВАНИЙ (УКО́ВАНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вкува́ти.

Долі лежала снасть, скинута з волів на обід, і дуже блискала від сонця .. вкованим у ярма залізом (Т. Осьмачка);

Перший поверх [княжого терема] мав сіни – великий покой [покій], у який через двоє вузьких заґратованих вікон із вкованими в них скельцями лилось кволе світло (С. Скляренко);

Переходи із зали до зали оформлені у вигляді блока дверей із світлого дуба з вкованими деталями чорного металу (з наук. літ.);

За рученьки і ніженьки Вкований [Мадей] в кайдани (І. Вагилевич);

Всі очі вковані були в безпорадно цапуючого коня і падаючого Джурила (П. Загребельний);

Тільки той меч може захистити від ворога, який вкований власними руками (із журн.);

// вко́вано, безос. пред.

У заґратовані вікна будинку вковано скельця (із журн.).