вкоряти

ВКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, кому, чому, кого, що і без дод., розм.

Докоряти кому-небудь.

[Борис:] Що це з нею? .. Оксано!.. Вона мертва!.. Страшно, страшно!.. Дивіться, вона вкоряє мене своїм поглядом... (М. Кропивницький);

От-от доскочить вона [Мар'яна] з чоловіком того щастя, коли рід її багатий не буде вже братися на Мусія, як на харпака останнього, “політикою” не вкорятиме (Г. Косинка);

Як ти забігалась, засокорила, за ту підозру мене вкорила (Л. Костенко).