вкорінений

ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вкорени́ти і вкорі́нити.

Болотяне літепло хлиснуло через халяви, тоді повісив [Богдан] рушницю на шию, гойднувся вбік, хапнув за міцно вкорінений кущ рогози (Є. Пашковський);

Укорінені експлантати переносили в умови відкритого ґрунту (з наук. літ.);

Розмножують суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах – вусах (з наук.-попул. літ.);

Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Обов'язок вдячності так був глибоко вкорінений у наших рицарських предків, що й Тугар Вовк не міг від нього виламатися [його обійти] (І. Франко);

Ідеологія, вкорінена у суспільстві роками, призвела до трансформації свідомості людей (з наук. літ.);

Характер громадських взаємин і навіть обряд обрання старшини свідчив про глибоко вкорінений демократизм козацької спільноти (з наук. літ.);

// вкорі́нено, безос. пред.

Є цілком прозорі підстави вважати, що гордіїв вузол кримськотатарського питання міцно вкорінено не тільки у тоталітарному минулому, але й у сьогоденні (з газ.).