вкорінений
вкорі́нений
[ўкоур'інеинией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вкорінений — вкорі́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вкорінений — (укорінений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вкоренити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкорінений — ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вкорени́ти і вкорі́нити. Болотяне літепло хлиснуло через халяви, тоді повісив [Богдан] рушницю на шию, гойднувся вбік, хапнув за міцно вкорінений кущ рогози (Є. Словник української мови у 20 томах
- вкорінений — ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкорени́ти. Розмножують суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах — вусах (Сад. і ягідн. Словник української мови в 11 томах