вкоротити

вкороти́ти

[ўкоротитие]

= укоротити

-роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкоротити — вкороти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкоротити — вкоротитися, вкорочений, вкороченість, вкорочення, вкорочування, вкорочувати, вкорочуватися див. укоротити, укоротитися і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкоротити — ВКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вкоротити — вкороти́ти ві́ку (життя́) кому. Убити кого-небудь. Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добрадива йому (комісарові) за півбутелька (півпляшки) пива Трохи не вкоротив віку (І. Франко); — Петро ніяк не міг одірвати думок від образу дорогої Сари. Фразеологічний словник української мови
  5. вкоротити — ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вкоротити — ВКОРОТИ́ТИ, ВКОРОТИ́ТИСЯ, ВКОРО́ЧЕНИЙ, ВКОРО́ЧЕННЯ, ВКОРО́ЧУВАННЯ, ВКОРО́ЧУВАТИ, ВКОРО́ЧУВАТИСЯ, ВКОСИ́ТИ див. укороти́ти, укороти́тися і т. д. Словник української мови в 11 томах