вкоротити
вкороти́ти
[ўкоротитие]
-роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вкоротити — вкороти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вкоротити — вкоротитися, вкорочений, вкороченість, вкорочення, вкорочування, вкорочувати, вкорочуватися див. укоротити, укоротитися і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкоротити — ВКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати. Словник української мови у 20 томах
- вкоротити — вкороти́ти ві́ку (життя́) кому. Убити кого-небудь. Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добрадива йому (комісарові) за півбутелька (півпляшки) пива Трохи не вкоротив віку (І. Франко); — Петро ніяк не міг одірвати думок від образу дорогої Сари. Фразеологічний словник української мови
- вкоротити — ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- вкоротити — ВКОРОТИ́ТИ, ВКОРОТИ́ТИСЯ, ВКОРО́ЧЕНИЙ, ВКОРО́ЧЕННЯ, ВКОРО́ЧУВАННЯ, ВКОРО́ЧУВАТИ, ВКОРО́ЧУВАТИСЯ, ВКОСИ́ТИ див. укороти́ти, укороти́тися і т. д. Словник української мови в 11 томах