вкоріненість

ВКОРІ́НЕНІСТЬ (УКОРІ́НЕНІСТЬ), ності, ж.

Стан і властивість за знач. вкорі́нений.

Слід добре уявити собі труднощі, які виникають під час спроби адекватного опису людської укоріненості в бутті (з наук. літ.);

Що старшою є людина, то дедалі більше визначення батьківщини зумовлюється вкоріненістю у близьке природне та соціальне середовище (з наук. літ.);

Для українства сутнісною ознакою його внутрішньої природи є вкоріненість у світ землі (з наук. літ.).