влад

ВЛАД (УЛА́Д), присл.

1. До ладу, як треба.

[Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами, І як станем вряд, Він устелеться травами, Скошеними влад (М. Кропивницький);

Вже як вийдемо вряд, А в роботі все в норму та влад (А. Малишко);

// До речі; відповідно до обставин.

Все – і постать, і убрання, І словечко завжди влад – Виклика зачарування; Кожен хвалить, кожен рад (П. Грабовський);

– Серед тих, що пішки ходять, теж люди різні є: і безкрилі й крилаті. – Це вірно. Всі ми, піхота, війни скуштували, – підтвердив Демид не зовсім улад (О. Гончар);

Жінку знайшов у стані, близькім до тихого божевілля .. Спитає її що Олекса – відповість. Часом влад, часом ні, але про сина не спитала ні разу (Г. Хоткевич).

2. Ритмічно; у такт.

Дехто з гостей приплескує їй влад долонями та приляскує пальцями (Леся Українка);

Військо йде, улад ступає, Коли сонце враз зайшло (О. Олесь);

Товариш Данило веде батальйон босих олешківських морячків.., ідуть влад і твердо ставлять ногу (Ю. Яновський);

Над снігами лежить безгоміння, все тут спить, і кров починає текти в жилах повільніше, влад із зимовим сном степів (Ю. Мушкетик);

// Злагоджено, гармонійно.

Стоять [дівчата] Перед Кіпрідою і влад Співають гімн (Т. Шевченко);

Гребли всі влад, аж потом обливались... (П. Куліш);

Ціпи влад токотiли по току: так-так-така!.. так-так-така! (Б. Грінченко);

Дяки поспівують то “Господи, помилуй”, то “подай, Господи”, літні чоловіки помагають дякам то влад, то невлад (І. Чендей);

Здавалося, юрба була пов'язана сивими пасмами бабиного літа, юрба дихала, й рухалася, й тупотіла влад (Валерій Шевчук).

3. у знач. пред. Щось пасує до кого-, чого-небудь, приваблює кого-небудь, подобається кому-небудь.

Не знаю, чи влад Вам [І. Франкові] така робота? (Леся Українка);

// у знач. прийм., з дав. в. Уживається на позначення узгодженості між чимсь; відповідно до чого-небудь.

Далебі, влад дівочим думкам ведуть розмову хлопці (К. Гордієнко).