влада

ВЛА́ДА, и, ж.

1. Право керувати державою; політичне панування.

Наші противники запевняють, що нашою єдиною метою є захоплення влади .. в інтересах панування над світом (В. Винниченко).

2. Керівні державні органи; уряд.

Його ніяка влада не чiпає, i вiн збоку спостерiгає собi подiї, наче читає в столичних газетах вiддiл кримiнальної хронiки (Б. Антоненко-Давидович);

// Особи, що мають урядові повноваження.

[Руфін:] Яка ж то служба: жити втікачем, ховаючись і від погоні влади, і від людських очей..? (Леся Українка);

Він сам видав владі сина свого брата-куркуля, коли той прибіг до нього ховатись (В. Винниченко);

Авіньйон – місто, обведене високим фортечним муром з бійницями, який ретельно підтримує міська влада (М. Рильський);

В газеті здорово пропечатано [Матюху]... Це ж уся Україна читає. І влада вища знатиме (А. Головко);

Влада повинна мати відповідальність перед народом, і це є найвища моральність (з газ.).

3. Право та можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь.

Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вона скрикнула так, наче мала владу наді мною (М. Коцюбинський);

[Кассандра:] Мені належить влада не пускати. Чоловіки не сміють наближатись до постаті Паллади (Леся Українка);

Гризуться кесарі між собою, як шакали степові, шматують імперію на частки, божеволіють від жадоби влади... (О. Бердник);

Безмежна влада над юрбою сповнює серце Макаронова пекельною гордістю (Ю. Щербак).

4. перен. Сила чого-небудь, могутність.

Влада речі над людиною – це найганебніша влада, найбільша перешкода до перемоги розуму (В. Підмогильний);

Влада землі поки що душить у Грицькові Саранчуку думки про політичний і соціальний устрій країни (з наук. літ.).

(1) Ви́ща вла́да – влада, впливовіша щодо інших гілок влади в усіх соціальних утвореннях за обсягом і за засобами впливу.

Монархія – це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній особі – монарху (з навч. літ.);

Республіка – форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам (з навч. літ.);

Ви́щі ешело́ни вла́ди див. ешело́н;

Вла́дні структу́ри (ко́ла) <�Структу́ри вла́ди> див. структу́ра;

[Вся] повнота́ вла́ди див. повнота́;

Зловжива́ти [своє́ю] вла́дою див. зловжива́ти;

По́діл вла́ди див. по́діл;

Посіда́ти (рідше трима́ти) / посі́сти вла́ду див. посіда́ти¹;

(2) Центра́льна вла́да – найвищий орган керування в країні на відміну від місцевих органів.

Система розподілу влади у Франції базується на тому, що значні владні повноваження держава передає службовцям, які представляють центральну владу на місцях і очолюють адміністративно-територіальні округи, на які поділена країна (з наук. літ.).

△ (3) Викона́вча вла́да – одна з трьох гілок державної влади, що розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів.

Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня (з наук. літ.);

(4) Законода́вча вла́да – одна з трьох гілок державної влади, що відповідає за прийняття і проголошення законів, а також перевіряє роботу виконавчої та судової гілок влади.

Законодавча влада затверджує бюджет (тобто прибутки і видатки держави), контролює його виконання та має право контролю за діяльністю уряду (з наук. літ.);

(5) Судова́ вла́да – одна з трьох гілок державної влади, представлена системою судових органів держави, що здійснюють правосуддя.

Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у визначених Конституцією межах і відповідно до законів України (з наук. літ.);

Головне – як влада вирішуватиме проблеми землі, роботи, рівня життя, судової влади (з газ.).

◇ Кермо́ вла́ди див. кермо́;

Утрача́ти / утра́тити вла́ду над собо́ю див. утрача́ти;

(6) Четве́рта вла́да – засоби масової інформації.

Корпоративний партзагін монтувався не один день, а десятиліттями, прибираючи до рук і правоохоронні органи, і всі без винятку засоби масової інформації, тобто по-нинішньому четверту владу (Б. Олійник);

Четверта влада відіграє важливу роль у політичному житті суспільства (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. влада — (душі): сила [VII] — (душі)сила [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. влада — влада – власті Що таке влада? Це право та можливість розпоряджатися кимось, чимось; право керувати державою, політичне панування, відповідні органи, створені для цього; переносно – сила чого-небудь, могутність. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. влада — Здатність і можливість для індивіда або групи здійснювати свою волю, справляти вплив на інших людей незалежно від їх згоди чи незгоди. В. виконавча, законодавча, легальна, політична, судова, традиційна, харизматична, економічна. англ. Словник із соціальної роботи
  4. влада — ВЛАДА – ВЛАСТІ Влада. Право та можливість розпоряджатися кимсь, чимсь; право керувати державою, політичне панування, керівні державні органи, уряд; особи, що мають урядові повноваження тощо: державна влада, верховна влада, політична влада... Літературне слововживання
  5. влада — Владування, панування, ур. облада, с. всевладдя, зст. власть; (вища) уряд, адміністрація, провід, керівництво; (грошей) сила, могутність. Словник синонімів Караванського
  6. влада — У політичних текстах і політичних дослідженнях поняття влади зустрічається часто. Однак, як і більшість основоположних понять політичного дискурсу, термін «влада» різні аналітики визначають по-різному і вживають у різний спосіб. Енциклопедія політичної думки
  7. влада — -и, ж. 1》 Право керувати державою, політичне панування. 2》 Керівні державні органи; уряд. || Особи, що мають урядові повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Влада — слов.; від влад- (ст.-сл. Владьти — володіти). Вдадонька, Владочка, Влауня, Владуся, Владка; Лада. у Власні імена людей. Словник-довідник
  9. Влада — Вла́да іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  10. влада — При панській власти нема що у рот покласти. Коли є пани, то бідним людям нема що їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. влада — (англ. рower, аuthority) здібність, право і можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь (матеріальні та фінансові ресурси), здійснювати вирішальний вплив на долю, поведінку і діяльність людей за допомогою різного роду засобів (прав... Економічний словник
  12. влада — Суспільні стосунки між двома особами, між особою і групою або між групами, які полягають в тому, що одна із сторін може на законній підставі і тривалий час змушувати другу сторону до визначених дій, а також володіє засобами, які гарантують контроль за цими діями. Універсальний словник-енциклопедія
  13. влада — ВЛАДА — здатність спрямовувати процеси, події, дії та поведінку людей у бажаному напрямі. В. передбачає наявність, по-перше, суб'єкта В. (того, хто застосовує В.), по-друге, об'єктаВ. (до чого чи до кого... Філософський енциклопедичний словник
  14. влада — ВЛА́ДА (політичне панування, право керувати державою); КЕРМО́ поет., СТЕРНО́ поет., КОРМИ́ЛО поет., заст., ВЛАСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст.; ВСЕВЛА́ДДЯ, ДИКТАТУ́РА (необмежена); КОРО́НА (монархічна); РУКА́ (як символ влади). Словник синонімів української мови
  15. влада — Вла́да, -ди, -ді (а не ула́да) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. влада — ВЛА́ДА, и, ж. 1. Право керувати державою, політичне панування. Тут в ім’я влади Рад скувалися ряди В Червонім Арсеналі (Рильський, І, 1946, 193). 2. Керівні державні органи; уряд. А тепер свою ми владу маєм рідну (Тич. Словник української мови в 11 томах
  17. влада — Влада, -ди ж. Власть. Словник української мови Грінченка