1. Словник української мови у 20 томах

владарний

ВЛА́ДА́РНИЙ, а, е, уроч.

1. Власт. владареві.

Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здійме (Леся Українка);

* Образно. Так владарний розгін до пінисто-сапфірного Понту Зустрічає зрадливе вістря степового ножа: То врізається Азія в жовтий провал горизонту І стирається вираз землі, і зникає межа (Є. Маланюк).

2. перен. Стійкий, сильний, непохитний.

Світогляд має дати кристалізаційне ядро, щоб формувати сильну монолітну духовність і владарний характер героїчного народу, щоб була в нас одна провідна ідея, щоб була в нас “воля і дума єдина” (із журн.).

3. перен. Який має владу над ким-, чим-небудь; визначний (перев. про твори мистецтва і літератури).

Владарний витвір “Божественної комедії” Данте продовжує сходження вгору, подібно до путі прочанина, який шукає любові й абсолюту (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владарний — вла́да́рний прикметник уроч. Орфографічний словник української мови
  2. владарний — -а, -е, уроч. Власт. володареві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. владарний — ВЛА́ДА́РНИЙ, а, е, уроч. Власт. володареві. Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здіймо (Л. Укр., І, 1951, 13). Словник української мови в 11 томах