владарно

ВЛА́ДА́РНО, уроч.

Присл. до вла́да́рний.

“Та прийшов до неї витязь уродливий, вбраний гарно, І вона йому повіла, як тебе шукає марно. Він і є шукач твій смілий, що поводиться владарно” (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);

Інтерес до етики й політики ненасильства йде на зміну орієнтаціям техногенної цивілізації, пов'язаної переважно з ідеалом сили – владарно й насильницьки перетворити природний і соціальний світ (з наук. літ.);

Владарно мовити.