1. Словник української мови у 20 томах

владика

ВЛАДИ́КА, и, ч.

1. уроч. Те саме, що воло́да́р 2.

Оживуть степи, озера, І не верствовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики (Т. Шевченко);

[Микита:] Чим він людей отак причарував, Владика Русі, мудрий Ярослав... (І. Кочерга);

Його худорлява постать завжди у сірому пальті – чи то зима чи то літо – метушилась, .. застилаючи килимка, коли владика виходив із свого ридвану (Б. Антоненко-Давидович);

У земних же ділах світські владики над нами поставлені... можливо, й Самим Господом. Тому ми їх терпимо (Ю. Хорунжий);

Навіть церкви тут були для вищих і для нижчих, була звичайна, була єпископська, були палацові, так ніби й сама віра в суті своїй була неоднаковою для простого люду, рицарів, феодалів, єпископів і владик світу (П. Загребельний).

2. бібл. (з великої літери). Одне з найменувань Бога у Біблії.

Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

3. рел.-церк. Архієрей, митрополит.

Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, – і заборонив (Марко Вовчок);

Я пильно глянув в очі Балабана, цього династичного владики, якого з пелюшок готували в єпископи (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владика — Влади́ка: — єпископ (православний або уніатський) [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. владика — влади́ка іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. владика — Архирей, митрополит, архипастир; Р. ВЛАДАР. Словник синонімів Караванського
  4. владика — [владика] -кие, д. і м. -иц'і, ч. Орфоепічний словник української мови
  5. владика — -и, ч. 1》 уроч. Те саме, що володар 2). 2》 Архієрей, митрополит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. владика — Благослови, владико, дерти з бідного лико. Коли церковні власти, не обороняють народу перед кривдженням. І владиці не все годиться. Моральність та приличність не лиш для простолюддя, але і для людей на відвічальних становищах. І владиці пригодиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. владика — Слово, яким іменували єпіскопа Словник застарілих та маловживаних слів
  8. Владика — див. Бог Словник синонімів Вусика
  9. Владика — Укр. маляр XIV ст.; працював у Перемишлі; керівник артілі майстрів, що розписували храм Чесного Хреста у Лисці (поблизу Кракова) та королівську опочивальню у Вавельському замку. Універсальний словник-енциклопедія
  10. владика — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І. Словник синонімів української мови
  11. владика — Влади́ка, -ки, -ці; -ди́ки, -дик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. владика — ВЛАДИ́КА, и, ч., ц.-с. 1. уроч. Те саме, що воло́дар 2. Оживуть степи, озера, І не верствовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики (Шевч., II, 1953, 292); [Микита:] Чим він людей отак причарував. Словник української мови в 11 томах
  13. владика — Владика, -ки м. 1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. І. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629. 2) Архіерей, владыка. Словник української мови Грінченка