владолюбність

ВЛАДОЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до владолю́бний.

Мстивість, хижацтво, владолюбність – потужні та загрозливі для людини інстинкти (із журн.);

Досліджуючи людські почуття і пристрасті (любов, співчуття, владолюбність, пожадливість), філософ Томас Гоббс виявляє їх відношення до морально цінного – до добра та його протилежності – зла (з наук. літ.);

Слід усвідомлювати, що судочинство здійснюють люди, яким властиві упередженість, владолюбність, корисливість. Закон має бути гарантом професійної порядності правників (з навч. літ.).