влипати

ВЛИПА́ТИ (УЛИПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛИ́ПНУТИ (УЛИ́ПНУТИ), ну, неш, док.

1. Потрапляти в що-небудь липке, грузьке або прилипати до нього.

Той крик-стогін мовби шмагає Галю по спині, ладна бігти ще прудкіше, але молоде жито б'є в груди, але повітря стає стіною, але ноги влипають у землю (Є. Гуцало);

[Турбота:] Він не знає, що робити .. В твань улипши, йде все глибше, Не надіється на ліпше (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

* У порівн. Знову сягнув шаблею, тільки кінчиком, без потяжки .. – тільки Сірко умів так рубати, сталь ніби влипала в плоть (Ю. Мушкетик);

// Притискуватися, притулятися, намагаючись бути непомітним і неушкодженим.

Іноді йому [Орлюкові] доводилося на довгі години влипати в двигтючу землю. Тоді він видавався собі жалюгідним, як черв'як, і туга томила його до сьомого поту (О. Довженко);

Золотисто-кучерява голова меланхоліка лежить лицем до стіни .. Вона не хоче ні на що відповідати, ні навіть повернутись навпаки – від Максового голосу вона ще дужче влипає в стіну (В. Винниченко);

Мацала двері й уся постаттю влипла в них, мов думала, що наскрізь виступить крізь них на тім боці (А. Головко).

2. перев. док., перен., рідко. Щільно прилягати, облягати.

Вузька запаска влипла кругом її стану (Панас Мирний).

3. перен., розм. Потрапляти в складне, неприємне становище.

– Ні сосисками, ні вареними ковбасами я не захоплююся відтоді, як знайома робітниця м'ясокомбінату розповіла, з чого їх роблять. Це було ще в моїй юності. Та корисна інформація час від часу забувається, і я влипаю (з газ.);

– Я був ні в сих, ні в тих: оце так улип з своєю майстерністю (Ю. Збанацький).

4. тільки док., перен., фам. Закохатися.

– Ти, Вовко, розійшовся, немов закоханий .. Тепер мені ясно, що ти влип (О. Гончар);

– Скажи, хороша Оксана Кошик? Бачу, що ти на грані. Ще трохи – і влипнеш (П. Автомонов);

Я влип, влип, влип – я беззастережно, категорично влип, я пропав з головою й руками .. Увесь пополудень і вечір ми були тільки з Адою (Ю. Андрухович).

◇ (1) Вли́пнути в істо́рію (в ха́ле́пу) – стати, виявитися причетним до якоїсь неприємної справи.

Симпатичний наглядач перевівся в інший коридор і там знову став цербером тільки тому, що боявся тут влипнути в халепу за зв'язок з арештантами (І. Багряний);

– Треба щось діяти, а то так, чого доброго, можна влипнути в історію (І. Цюпа);

– Невже вас батько не навчив, як треба жити в світі? Влипли по самі вуха в цю халепу, то хто ж має вас задарма тягнути звідти? (М. Стельмах);

Язик мій заплітався, я нічого не міг до ладу пояснити їй і вже сердився сам на себе, що взагалі влип у цю історію (Є. Гуцало);

(2) Вли́пнути як му́ха в мед – несподівано потрапити в надзвичайно скрутне неприємне становище.

“Ну що ж, стріляй!” – сам собі сказав Дерміцель і повів стволом автомата, спрямовуючи його в напрямку вартового. Отак влипнути як муха в мед, потрапити, як жаба в пащу вужа! (П. Гуріненко);

Вту́питися (вп'я́литися, вли́пнути, втелю́щитися) / вту́плюватися (вп'я́люватися, влипа́ти, втелю́щуватися) очи́ма (по́глядом) див. вту́плюватися;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) вли́пнути – бути добре припасованим.

Кожний казав, що йому чоботи якраз, наче влипли, хоч добре вони пригодилися тільки старшому брату (Марко Вовчок);

Вона взяла золотий перстень, швидко наділа на пухкого пальчика, відставила руку, глянула... – Як влип, – засміявся Зуб (В. Собко).