влучання

ВЛУЧА́ННЯ (УЛУЧА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. влуча́ти 1.

Тільки й порушують iнколи тишу цих неоглядних просторiв вибухи страшенної сили, бо все тут призначене для ударiв, для влучань, для попадання в цiль (О. Гончар);

Строфіїв син Скамандрій .. Списом був гострим із рук Менелая Атріда убитий .. Не врятувала й сама Артеміда його стрілометна, Ні дальносяжне влучання, що досі він ним відзначався (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

(1) Пряме́ влуча́ння (влу́чення, попада́ння) – влучання точно в ціль.

Коли оглянувся [Орлюк], кілька ворожих танків уже горіло, а один, найближчий до нього, злетів у повітря від прямого влучання (О. Довженко);

Три накати товстих осикових колод перекривали його [бліндаж] зверху, таку покрівлю навіть при прямому влучанні проб'є не всякий снаряд (С. Голованівський);

Мати, батько, сестричка – всі загинули від прямого влучення бомби в їхній будиночок, що стояв на околиці Кіровограда (Є. Доломан);

У перші дні війни прямим попаданням авіабомби було зруйноване красиве триповерхове приміщення Кам'янець-Подільської бібліотеки (з наук. літ.).