влізливий

ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ), а, е.

1. Який любить скрізь влізти, настирливо скрізь лізе.

Була одна білоголова вівця, та така влізлива, що жодній сіянці не дарувала (В. Стефаник);

В недобудованій, на дві половини, хаті Тодоха вже сидів улізливий комірник Мирон Шавула, який завжди першим у селі дізнавався про родини й вмерлини, щастя і горе (М. Стельмах).

2. Уїдливий, набридливий, настирливий.

В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса, і знов почала вона мучитись і тривожитись (І. Франко);

Як тільки зачали занадто його [Славка] непокоїти думки, як тільки почув над вухами те влізливе, докучне гудіння – “невільник, невільник!”, то зараз шептав: “Отже страчуся так, як Гринько!” (Л. Мартович);

Іван стоїть посеред кімнати .. Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (А. Крушельницький);

* Образно. Під кінець вечора я подумав, що, може, й справді варто полюбити цю панну – тоді .. заживу я, як усі люди, тобто влаштую гніздо, .. обмурую його довкіл, захищаючись од влізливого світу, буде тоді мені затишно й тепло (Валерій Шевчук).