1. Словник української мови у 20 томах

вмістище

ВМІ́СТИЩЕ (УМІ́СТИЩЕ), а, с.

1. Місце, посудина і т. ін. для вміщення чого-небудь.

Річкові русла – вмістища копалин (з наук.-попул. літ.);

Резервуар – це споруда або інше вмістище для зберігання рідин і газів (з навч. літ.).

2. перен. Взагалі те, що має вміст, містить щось у собі.

У центрі мікро- чи макрокосму стоїть людина як розумна істота та її уявлення про середовище, в якому вона існує (зовнішній, реальний світ), а також про саму себе як вмістище внутрішнього, ірреального світу (з наук. літ.);

Здавалася [їжа] зараз .. найсмачнішою, .. вмістищем калорій, що підтримують горіння примхливого вогника, який називають життям (А. Дімаров);

Мовна одиниця функціонує часто як слово-концепт – вмістище узагальненого культурного смислу (сенсу), що дає підстави вважати мовну одиницю культурним концептом (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вмістище — вмі́стище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вмістище — (умістище), -а, с. Місце, посудина тощо для вміщення чого-небудь. Нафтове вмістище. Вмістище для води. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вмістище — ВМІ́СТИЩЕ (УМІ́СТИЩЕ), а, с. Місце, посудина тощо для вміщення чого-небудь. Нафтове вмістище; Вмістище для води. Словник української мови в 11 томах