1. Словник української мови у 20 томах

вміти

ВМІ́ТИ див. умі́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вміти — вмі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вміти — <�УМІТИ> могти, бути здатним; (пісень) ЖМ. знати що; док. ЗУМІТИ, (зробити) потрапити, втрапити, втяти. Словник синонімів Караванського
  3. вміти — [ўм'ітие] = уміти ўм'ійу, ўм'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  4. вміти — див. уміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вміти — див. уміти Словник чужослів Павло Штепа
  6. вміти — Вміти відмовити собі ріжні бажання, це велике багатство. Щастя людини мати сильну волю і керувати своїми вчинками. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вміти — не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений .. Фразеологічний словник української мови
  8. вміти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю. Словник синонімів української мови
  9. вміти — ВМІ́ТИ див. умі́ти. Словник української мови в 11 томах