1. Словник синонімів української мови

вміти

УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю. Яновський); Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (О. Гончар); — Що йому, з доповідями виступати?.. — На коня вйокнути зможе — і хватить з нього. А коло землі уже й тепер тямить, як інший дорослий (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вміти — вмі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вміти — <�УМІТИ> могти, бути здатним; (пісень) ЖМ. знати що; док. ЗУМІТИ, (зробити) потрапити, втрапити, втяти. Словник синонімів Караванського
  3. вміти — [ўм'ітие] = уміти ўм'ійу, ўм'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  4. вміти — див. уміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вміти — див. уміти Словник чужослів Павло Штепа
  6. вміти — ВМІ́ТИ див. умі́ти. Словник української мови у 20 томах
  7. вміти — Вміти відмовити собі ріжні бажання, це велике багатство. Щастя людини мати сильну волю і керувати своїми вчинками. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. вміти — не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений .. Фразеологічний словник української мови
  9. вміти — ВМІ́ТИ див. умі́ти. Словник української мови в 11 томах