вміщати

ВМІЩА́ТИ (УМІЩА́ТИ), а́ю, а́єш, ВМІ́ЩУВАТИ (УМІ́ЩУВАТИ), ую, уєш, недок., ВМІСТИ́ТИ (УМІСТИ́ТИ), вміщу́, вмі́стиш, док., у що.

1. тільки 3 ос. Містити в собі, включати до свого складу; поміщати.

Заздалегідь розпланований кишлак на тисячу дворів ніяк не вміщав у собі й половини [переселенців] (Іван Ле);

Кімнатка станційного телеграфу не вміщувала всіх (О. Десняк);

Дядьківський курінь хоч який великий, однак не вміщав усіх козаків (Ю. Мушкетик);

Театр був переповнений і не міг вмістити всіх бажаючих (з наук.-попул. літ.).

2. Розташовувати де-небудь.

Він [оркестр] був такий здоровий, що його не можна було вмістити ні в сінях, ні навіть в цілій світлиці (І. Нечуй-Левицький);

// Поміщати щось у чомусь.

Денис Іванович .. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах);

Зразки рослини вмістили у штам бактерій, які вражають цей різновид салату (з газ.);

* Образно. Книжка [“Атомні прелюди”] вразила і багатьох скорила .. діапазоном голосу, що вміщав у собі і громадянську патетику, і щемливу ніжність (М. Вінграновський);

Як вмістити в грудях радість велику, розповісти всім-всім про те, що вчора обрали її люди своїм депутатом (І. Цюпа);

// Друкувати що-небудь (у періодичних, рекламних виданнях і т. ін.).

– Тим, що шукають праці, вміщуємо [оголошення] безплатно (Ірина Вільде);

Про нього [лікаря] багато писали і навіть в одній газеті вмістили його портрет (О. Іваненко).