внакладку
ВНАКЛА́ДКУ (УНАКЛА́ДКУ), присл.
1. спец. Накладаючи що-небудь на щось.
Смуга шпалери відразу йде внакладку на наклеєну раніше, потім підганяють малюнок (з навч. літ.);
Не дозволяється збільшення зазорів ударами рейок унакладку (з наук.-техн. літ.).
2. розм. Накладаючи в чай, каву (про цукор).
А він п'є чай унакладку, а не вприкуску (І. Нечуй-Левицький).
3. розм., рідко. Поєднуючи різні продукти під час їжі.
– А що ж було у вас на обід? – Борщ із м'ясом, і каша молошна [молочна], і чай з булкою внакладку (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me