внучатко
ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с.
Зменш.-пестл. до внуча́.
А він онучаток своїх так уже жалує! (Ганна Барвінок);
Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Я. Шпорта);
Внучатко, здавалося, принесло з собою у розлогий котедж колгоспного голови незвiдану, чужу у цих стiнах людську теплоту (Р. Федорів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- внучатко — внуча́тко іменник середнього роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- внучатко — (онучатко, рідко унучатко), -а, с. Зменш.-пестл. до внуча. Великий тлумачний словник сучасної мови
- внучатко — див. внук; дитина Словник синонімів Вусика
- внучатко — ВНУЧА́ТКО (ОНУЧА́ТКО, рідко УНУЧА́ТКО), а, с. Зменш.-пестл. до внуча́. А він онучаток своїх так уже жалує! (Барв., Опов.., 1902, 130); Дожидала у хату невістки. Онучаток, неначе пташат (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 165). Словник української мови в 11 томах