1. Словник української мови у 20 томах

внученька

ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж.

Пестл. до вну́чка.

Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра);

Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І. Драч);

Коли внученька відвідує нас, обов'язково розповідає нові віршики, співає пісеньки (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внученька — вну́ченька іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. внученька — (онученька, рідко унученька), -и, ж. Зменш.-пестл. до внучка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. внученька — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Зменш.-пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (Сос., Близька далина, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах