внученька
вну́ченька
(онученька, рідко унученька), -и, ж.
Зменш.-пестл. до внучка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- внученька — вну́ченька іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра); Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І. Словник української мови у 20 томах
- внученька — див. дитина Словник синонімів Вусика
- внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Зменш.-пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (Сос., Близька далина, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах