внученька

Значення в інших словниках

1. внученька — вну́ченька іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. внученька — (онученька, рідко унученька), -и, ж. Зменш.-пестл. до внучка. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (В. Сосюра); Внучка, внученька, студентонька спить у баби на ряднищi, на ряднi пiд кожухом (І. Словник української мови у 20 томах
4. внученька — ВНУ́ЧЕНЬКА (ОНУ́ЧЕНЬКА, рідко УНУ́ЧЕНЬКА), и, ж. Зменш.-пестл. до вну́чка. Не треба спати дідусеві, коли онученька не спить (Сос., Близька далина, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах