1. Великий тлумачний словник сучасної мови

внученя

внученя́

(онученя, унученя), -яти, с.

Зменш.-пестл. до внуча.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внученя — внученя́ іменник середнього роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. внученя — ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), ня́ти, с. Пестл. до внуча́. Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (П. Грабовський); Сільських дітей не так і багато, зате на літо навалюється тьма-тьмуща київських онученят (А. Словник української мови у 20 томах
  3. внученя — ВНУЧЕНЯ́ (ОНУЧЕНЯ́, рідко УНУЧЕНЯ́), я́ти, с. Зменш.-пестл. до внуча́. Дід стоїть проти ікони, Рядом біле внученя (Граб., І, 1959, 209). Словник української мови в 11 томах