1. Великий тлумачний словник сучасної мови

внуча

внуча́

(онуча, рідко унуча), -ати, с.

Зменш. до внук і внука.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внуча — внуча́ іменник середнього роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. внуча — ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко); І підростуть малі внучата На вольні, радісні жнива (А. Словник української мови у 20 томах
  3. внуча — див. внук; дитина Словник синонімів Вусика
  4. внуча — ВНУК (УНУ́К), ОНУ́К, ВНУЧА́. Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш); Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила (І. Нечуй-Левицький); І досі сниться: .. Словник синонімів української мови
  5. внуча — Внуча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; внуча́та, -ча́т, -ча́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. внуча — ВНУЧА́ (ОНУЧА́, рідко УНУЧА́), а́ти, с. Зменш. до внук і вну́ка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Шевч. Словник української мови в 11 томах