внука
вну́ка
(онука, рідко унука), -и, ж.
Дочка сина або дочки.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- внука — вну́ка іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- внука — ВНУ́КА (ОНУ́КА, рідко УНУ́КА), и, ж. Дочка сина або дочки. Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку (Номис); Втішно підтанцьовувала мала, з жовтими кісками онука і співала, ніби комар увечері, тоненько... (К. Словник української мови у 20 томах
- внука — ВНУ́КА (ОНУ́КА, рідко УНУ́КА), и, ж. Дочка сина або дочки. Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку (Номис, 1864, № 14228); А Таміла, онука Ганни Денисівни Кошової, їде.. Словник української мови в 11 томах