внуків
вну́ків
(онуків, унуків), -кова, -кове.
Належний (властивий) онукові.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- внуків — вну́ків прикметник Орфографічний словник української мови
- внуків — ВНУ́КІВ (ОНУ́КІВ, рідко УНУ́КІВ), ова, ове. 1. Належний внукові. Мати помалу загинає до крихітної рожевої долоньки малюсінькі пальчики, починаючи з мізинця .. Дійшовши до великого пальця, мати раптом надає своєму голосові штучно-сварливого тону.. Словник української мови у 20 томах