1. Словник української мови у 20 томах

вовкодав

ВОВКОДА́В, а, ч.

1. Великий мисливський собака, якого використовують у полюванні на вовка.

Пес їхній – добрий пес, вовкодав, – постарів, спав під стіною (С. Скляренко);

Йому відразу впав в око цей вовкодав, страшний на вигляд, але лагідний і слухняний (І. Багмут);

Ірландський вовкодав сягає ста сантиметрів у холці (з наук.-попул. літ.);

Єдиний шлях дітей до школи пролягає повз подвір'я, де живе чорний пес Бумер, собака породи алабай, або ж, як її ще називають, – туркменський вовкодав (з газ.);

// Взагалі небезпечний лютий пес.

Злющі вовкодави аж розриваються, гасаючи на сталевому дроті через двір, іскрять ланцюгами... (О. Гончар);

– На чотирьох побіг [Терентій] додому, хотів ускочити в свій двір, та вовкодави захопили його й мало на шматки не порвали (М. Стельмах).

2. перен. Про жорстоку й дуже небезпечну людину.

Певно, добрячі гроші відвалив купець яничаринові. Бо той, як вийшов, робив вид суворий, насупив брови...Та очі видавали цього вовкодава (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовкодав — вовкода́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вовкодав — -а, ч. Великий мисливський собака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовкодав — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. вовкодав — ВОВКОДА́В, а, ч. Великий мисливський собака. Йому відразу впав в око цей вовкодав, страшний на вигляд, але лагідний і слухняний (Багмут, Щасл. день.. Словник української мови в 11 томах