вовчкові

ВОВЧКО́ВІ, вих, мн.

1. Родина одно- й багаторічних трав'янистих і чагарникових рослин із м'ясистим, простим чи витким стеблом світло-бурого, жовтуватого, рожевого або синюватого кольору заввишки до 60 см, які паразитують на коренях інших рослин.

До вовчкових належать близько двох тисяч видів рослин, зокрема, гіллястий вовчок, соняшниковий вовчок, перестріч гайовий (брат-і-сестра) (з наук.-попул. літ.);

Вовчкові мають дуже дрібне насіння, яке розвіюється вітром і проникає з дощовою водою у ґрунт (з навч. літ.).

2. Родина гризунів із широкими округлими вушними раковинами, що повертаються незалежно одна від одної, та довжиною тіла до 100 мм.

Вовчкові заселяють різноманітні біотопи залежно від наявності кормів і місць, придатних для влаштування гнізд (з наук. літ.);

Незважаючи на відносну малочисельність видів вовчкових, особливості життєдіяльності деяких з них досліджені недостатньо (з наук. літ.);

У природі вовчкові сплітають із листя та гілок кулеподібні гнізда чи мешкають у дуплах (з наук. літ.);

Найчисельнішим серед вовчкових є вовчок сірий, менш поширені вовчок лісовий та вовчок горішковий (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me