1. Словник української мови у 20 томах

вовчище

ВОВЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл.

Збільш. до вовк 1.

Тікайте, бо йде вовчище-помелище (Сл. Гр.);

Раз на лови йду я радо, Аж гусей здибаю стадо. “Гуси, гуси, я вас з'їм!” Гуси кажуть: “Їж, Вовчище! Лиш хвилиночку пожди ще, Помолиться дай нам всім!” (І. Франко);

В цій ямі й переховувався від людських очей вовк. Це був .. старий самітний вовчище (О. Донченко);

Вже видно .. на галявині, куди ми вискочили з чагарів, тулуб здоровенного вовчища (Б. Антоненко-Давидович);

Рюрика називали тепер не соколом, навіть не шулікою, а вовком, вовчищем (Р. Іванченко);

Знадобився ще один постріл, перш ніж здоровий вовчище висолопив язика (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчище — вовчи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вовчище — -а, ч. Збільш. до вовк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовчище — див. вовк Словник синонімів Вусика
  4. вовчище — ВОВЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1. Тікайте, бо йде вовчище-помелище (Сл. Гр.); Знадобився ще один постріл, перш ніж материй вовчище висолопив язика (Літ. Укр., 29.І 1965, 4). Словник української мови в 11 томах
  5. вовчище — Вовчище, -ща м. = вовцюга. Тікайте, бо йде вовчище-помелище. Рудч. Ск. I. 17. Словник української мови Грінченка