1. Словник української мови в 11 томах

вовчище

ВОВЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1.

Тікайте, бо йде вовчище-помелище (Сл. Гр.);

Знадобився ще один постріл, перш ніж материй вовчище висолопив язика (Літ. Укр., 29.І 1965, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчище — вовчи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вовчище — -а, ч. Збільш. до вовк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовчище — ВОВЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до вовк 1. Тікайте, бо йде вовчище-помелище (Сл. Гр.); Раз на лови йду я радо, Аж гусей здибаю стадо. “Гуси, гуси, я вас з'їм!” Гуси кажуть: “Їж, Вовчище! Лиш хвилиночку пожди ще, Помолиться дай нам всім!” (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вовчище — див. вовк Словник синонімів Вусика
  5. вовчище — Вовчище, -ща м. = вовцюга. Тікайте, бо йде вовчище-помелище. Рудч. Ск. I. 17. Словник української мови Грінченка