1. Словник української мови в 11 томах

вовчиця

ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самиця вовка.

То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103);

Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44);

*Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця — Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Шевч., І, 1951, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчиця — вовчи́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вовчиця — -і, ж. Самиця вовка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовчиця — ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самка вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (І. Нечуй-Левицький); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (О. Копиленко); Вовченята безперервно скавуліли. Словник української мови у 20 томах
  4. вовчиця — (-і) ж.; крим. Жінка. БСРЖ, 195; СЖЗ, 28. Словник жарґонної лексики української мови
  5. вовчиця — Вовчи́ця, -ці, -цею; -чи́ці, -чи́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вовчиця — Вовчиця, -ці ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. Словник української мови Грінченка