вовчиця
ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж.
Самка вовка.
То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (І. Нечуй-Левицький);
Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (О. Копиленко);
Вовченята безперервно скавуліли. А з глибини лісу долинало виття вовчиці (Ю. Винничук);
* Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця – Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Т. Шевченко);
* У порівн. – .. Не пущу! – .. крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вовчиця — вовчи́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вовчиця — -і, ж. Самиця вовка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовчиця — (-і) ж.; крим. Жінка. БСРЖ, 195; СЖЗ, 28. Словник жарґонної лексики української мови
- вовчиця — Вовчи́ця, -ці, -цею; -чи́ці, -чи́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вовчиця — ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самиця вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- вовчиця — Вовчиця, -ці ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. Словник української мови Грінченка