1. Словник української мови у 20 томах

вовчуг

ВОВЧУ́Г, а́, ч.

Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових із рожевими квітками й коротким багатоголовим темно-бурим кореневищем.

Цвіте вовчуг у червні – серпні. Росте на луках, серед кущів, на берегах річок (з наук.-попул. літ.);

Польовий вовчуг використовують як потогінний, кровоспинний, жовчогінний засіб (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчуг — вовчу́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вовчуг — -а, ч. Вид багаторічних трав'яних або напівчагарникових рослин родини бобових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовчуг — ВОВЧУ́Г, а, ч. (Ononis L.). Вид багаторічних трав’яних або напівчагарникових рослин родини бобових. Тут [у Хомутівському степу] в рослинному покриві переважають: типчак борозенчастий.., костриця лучна.., вовчуг польовий (Укр. бот. ж., XIII, 2, 29). Словник української мови в 11 томах
  4. вовчуг — Вовчуг, -га м. раст. а) = вовконог. ЗЮЗО. I. 127. б) Ononis hircina Jacq. ЗЮЗО. І. 129. Словник української мови Грінченка