вовчок

ВОВЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до вовк 1.

Ми Козу ведем з Козенятами, На Горі Вовчок з Вовченятами (щедрівка).

2. Паразитична рослина родини вовчкових, що розвивається на коренях інших рослин (перев. соняшника).

Вовчок, відбираючи від рослини поживні речовини і воду у великій кількості, дуже пригнічує рослину, що призводить до втрати врожаю (з наук. літ.).

3. Комаха родини прямокрилих, яка веде підземний спосіб життя; капустянка.

Тіло вовчка завдожки 35–50 мм зверху бурого, знизу бурувато-жовтого кольору із шовковистим полиском (з наук.-попул. літ.);

Вовчок – багатоїдний шкідник. Він любить моркву, помідори, капусту, картоплю. Псує садові та лісові розсадники. Оселюється вовчок тільки на вологих місцях (з наук.-попул. літ.).

4. Невеличкий ссавець з роду мишоподібних гризунів родини вовчкових, що впадає в зимову сплячку; соня.

У лісі, серед гілок дикої яблуні, причаївся звірок, схожий на невеличку білочку, – вовчок (з наук.-попул. літ.).

5. Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща.

Часто із сплячих бруньок плодових дерев розвиваються дуже сильні пагони, або вовчки (з наук. літ.).

6. розм. Те саме, що ві́чко¹ 2.

Селянин з одним оком, швидко вимовляючи і показуючи на вовчок у дверях, говорив: – Уставайте, швидше бо... Вас кличе вартовий!.. (Т. Осьмачка);

“Цс-с!” – то котрийсь із в'язнів подавав пересторогу, помітивши, як тихенько відслонявся вовчок (І. Багряний);

Знову минали окуті залізом двері з сліпими вовчками (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вовчок

Значення в інших словниках