вогнедишний

ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е.

1. Який викидає вогонь, гарячу лаву.

Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста – тактичної глибини оборони (М. Стельмах);

– Я хотів з вами порадитися щодо одного видання, – обережно промовив Бузина, поцмокуючи від захоплення перед іконою Юрія-змієборця, де Юрій у червоних шатах на карому коні разив вогнедишного дракона (П. Загребельний);

– Тепер я полечу в теплі краї, – мовила .. Снігова Королева. – Подивлюся в чорні казани. – Так вона називала кратери вогнедишних гір – Везувія і Етни (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);

У громі-блисках бурі вогнедишної Тіфон всепожирущу лютість вивергне, Сам громом Зевса на вугілля спалений (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

2. Дуже гарячий, жаркий, спекотний.

Такої спеки не бувало навіть в аравійських пісках, звідки на фінікійські міста дмухали вогнедишні самуми (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вогнедишний

Значення в інших словниках