1. Словник української мови в 11 томах

вогнедишний

ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е. Який викидає вогонь, гарячу лаву.

Невипадково вулкани називаються вогнедишними горами (Фіз. геогр., 5, 1956, 101);

Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста — тактичної глибини оборони (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 567).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнедишний — вогнеди́шний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вогнедишний — огнедишний, -а, -е. Який викидає вогонь, гарячу лаву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогнедишний — ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е. 1. Який викидає вогонь, гарячу лаву. Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста – тактичної глибини оборони (М. Словник української мови у 20 томах