вогненно

ВОГНЕ́ННО.

Присл. до вогне́нний.

Набої розривалися в повітрi не так блiдо, як удень, не так вогненно, як темної ночі (Ю. Яновський);

А у небі блиска вогненно й криваво ляскіт батога (В. Сосюра);

Липневий день догорає вогненно вгорі! (І. Багряний);

* Образно. Молю, ридаючи, пошли, Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем [полум'ям] взялось, Щоб людям серце розтопило (Т. Шевченко);

Я палав огненно. Спогад роз'ятрив душевну рану (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);

// у знач. пред.

Вона простягла руки вгору, з подивом розглядала їх при сяйві зірок, бентежно шепотіла: – Ось воно як?! Болісно й гарно! Вогненно й дивно! (О. Бердник).