вогненний
ВОГНЕ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до вого́нь 1.
Огненна стріла прорізала усе небо (Г. Квітка-Основ'яненко);
Великі вогненні пласти соломи, немов душі загиблих матерів, розносило вітром в темну пустоту неба (О. Довженко);
Вогненні стрічки звивалися над їхніми [літаків] моторами (В. Кучер);
Тіло .. Глібове, що лежало чотири роки непоховане, кинуте на розтерзання воронню, збереглося нетлінно, і вночі над ним являвся стовп вогненний, мовби свіча палаюча (П. Загребельний);
* Образно. Як Гастелло, .. він [Соколов] на голови ворогів своє серце вогненне кинув, свій літак з висоти повів (І. Гончаренко);
* У порівн. Смолоскипи, як огненні бунчуки, маяли над головою. Спинилися біля кордону (Б. Лепкий);
// Який яскраво світить, випромінює світло.
Прага вся була в гомоні, .. у вогненних переливах реклам, у блиску вітрин (П. Тичина);
// Дуже гарячий.
Подушка була гаряча, як полум'я, і немилосердно палила й без того вогненні Костеві щоки (О. Донченко);
Обпікаючи пальці, згорнув [Алі] трубочкою вогненного оладка, змастив запашною олією і посипав темною сіллю (Ю. Логвин).
2. Стос. до вогню (у 6 знач.).
Нечуваної сили і завзяття – Стелився гул вогненних канонад (Ю. Яновський).
3. перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний.
Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (О. Донченко);
Рудий фельдшер став вогненним від люті (Ю. Яновський);
В темряві десь з диму пробивається полум'я, як пелюстки казкової, вогненної квітки папороті... (І. Багряний).
4. перен. Сповнений енергії, запалу; пристрасний.
Вогненного нам треба слова! Такого, щоб мільйони виховувало! (П. Тичина);
Вони спинилися біля порога, з благоговінням дивлячись на величного старця, вогненні послання якого знали напам'ять (Р. Іваничук);
Всі почування і прагнення народу Т. Шевченко перелив у вогненні рядки своїх творів (з навч. літ.);
// З яскравим, полум'яним блиском (про очі, погляд і т. ін.).
Дювер'є хутко кинув вогненний погляд на телефон (М. Йогансен);
// Сповнений напруженої боротьби й бурхливих подій.
Багров міг би багато розповісти Марії про ті вогненні роки, коли її ще на світі не було (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- вогненний — вогне́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- вогненний — Вогнистий, вогняний, полум'яний, пломінкий, пломенистий; (- світло) яскравий, променистий; (колір) ясночервоний, червоногарячий, сов. яскраво-червоний; (- слово) палкий, пристрасний, запальний; (погляд) пекучий; (жар) гарячий-пре-гарячий; (- роки) бурхливий. Словник синонімів Караванського
- вогненний — [вогнен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- вогненний — (розм. огненний), -а, -е. 1》 Прикм. до вогонь 1). || Який яскраво світить, випромінює. || Дуже гарячий. 2》 перен. Який має колір вогню; яскраво-червоний. 3》 перен. Сповнений енергії, запалу; пристрасний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогненний — див. світлий Словник синонімів Вусика
- вогненний — ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Словник синонімів української мови
- вогненний — Вогне́нний, звич. огне́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вогненний — ВОГНЕ́ННИЙ (розм. ОГНЕ́ННИЙ), а, е. 1. Прикм. до вого́нь 1. Огненна стріла прорізала усе небо (Кв.-Осн., II, 1956, 414); Вогненні стрічки звивалися над їхніми [літаків] моторами (Кучер, Чорноморці, 1956, 104); *Образно. Як Гастелло, .. Словник української мови в 11 томах
- вогненний — Вогненний, -а, -е = огненний. Гаряча смола та сірка неначе вогненна річка розливаються. Стор. МПр. 47. Словник української мови Грінченка