вогнепоклонництво

ВОГНЕПОКЛО́ННИЦТВО, а, с., рел.

Те саме, що вогнепокло́нство.

Обряд спалення у слов'ян був тісно пов'язаний з вірою у священний вогонь, у культі якого вогнепоклонництво поєднувалося із вшануванням сонця (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me