1. Словник української мови у 20 томах

вогнепоклонник

ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел.

Той, хто поклоняється вогню як божеству.

Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (З. Тулуб);

В Ірані збереглася невелика кількість вогнепоклонників (з наук. літ.);

У Баку були храми вогнепоклонників з вічними стовпами вогню внаслідок загоряння витоків природного газу, супутнього родовищам нафти (з наук.-попул. літ.);

* Образно. О, я не невiльник, Я ваш беззаконник. Я – сонцеприхильник, Я – вогнепоклонник (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнепоклонник — вогнепокло́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вогнепоклонник — огнепоклонник, -а, ч. Той, хто сповідує вогнепоклонство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогнепоклонник — ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Людина, що поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71). Словник української мови в 11 томах