вогнепоклонник
ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Людина, що поклоняється вогню як божеству.
Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вогнепоклонник — вогнепокло́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вогнепоклонник — огнепоклонник, -а, ч. Той, хто сповідує вогнепоклонство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогнепоклонник — ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Той, хто поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (З. Тулуб); В Ірані збереглася невелика кількість вогнепоклонників (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах