1. Орфографічний словник української мови

вогнепоклонник

вогнепокло́нник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнепоклонник — огнепоклонник, -а, ч. Той, хто сповідує вогнепоклонство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вогнепоклонник — ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Той, хто поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (З. Тулуб); В Ірані збереглася невелика кількість вогнепоклонників (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. вогнепоклонник — ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Людина, що поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71). Словник української мови в 11 томах