вогнепальний
ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин.
Для епохи дикунства лук і стріла були тим самим, чим став залізний меч для варварства і вогнепальна зброя для цивілізації, — вирішальною зброєю (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 22);
Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Тют., Вир, 1964, 393).
2. Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани).
Розрізняють рани різані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні (Лікар. експертиза.., 1958, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вогнепальний — вогнепа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- вогнепальний — [вогнеипал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- вогнепальний — -а, -е. 1》 Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин. 2》 Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогнепальний — хохл. (огнестрельний) пальний пальний Словник чужослів Павло Штепа
- вогнепальний — ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин. Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах