вогнепальний

ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин.

Для епохи дикунства лук і стріла були тим самим, чим став залізний меч для варварства і вогнепальна зброя для цивілізації, — вирішальною зброєю (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 22);

Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Тют., Вир, 1964, 393).

2. Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани).

Розрізняють рани різані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні (Лікар. експертиза.., 1958, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогнепальний — вогнепа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вогнепальний — [вогнеипал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. вогнепальний — -а, -е. 1》 Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин. 2》 Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вогнепальний — хохл. (огнестрельний) пальний пальний Словник чужослів Павло Штепа
  5. вогнепальний — ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин. Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах